Лікарня Святого Павла розташовується у центрі Ванкувера і є одним з найстаріших медичних закладів міста. Попри те, що лікарня перебуває під керівництвом релігійної католицької установи Providence Health Care, медичну допомогу тут можуть отримати всі, хто її потребує незалежно від віросповідань. Також лікарня спеціалізується на дослідженнях в області серцево-судинних захворювань, хвороб нирок, розладів харчування, ВІЛ/СНІДу та допомоги знедоленим. Більше на сайті ancouver1.one.
Як розпочалось будівництво
Відкриттю лікарні Святого Павла можна завдячувати сестрам Провидіння. Ще у 1894 році п’ятеро черниць прибули до Ванкувера з метою допомагати хворим та вразливим мешканцям міста. Попри наявність низки перешкод, таких як відмінні соціальні звички, фінансові обмеження, мовні бар’єри, оскільки сестри Провидіння говорили французькою, все ж таки вони змогли досягти своєї мети.
Для будівництва обрали ділянку на Беррард-стріт, заплативши 9 тисяч доларів. А зведення чотириповерхової будівлі коштувало 28 тисяч доларів. Архітектором виступила сама матір Йосифа — монахиня, що очолила експедиційну групу сестер Провидіння, які здійснювали благодійницькі місії у Канаді та США. Будівництво розпочали у травні 1894 року, а першу допомогу пацієнту надали вже через півроку. Лікарню назвали на честь тодішнього єпископа Пола Дурьє та Святого Павла.
Розміри приміщення дозволяли розмістити 25 ліжок. Першою настоятелькою лікарні стала Матір Мері Фредрік. У 1906 році лікарня Святого Павла стала однією з перших лікарень в місті, що мала змогу проводити рентгенівську діагностику.
Через філософію сестер Провидіння – допомагати всім, хто цього потребує – кількість відвідувачів після відкриття лікарні стрімко зростала, при цьому не вистачало медичного персоналу. Тоді у 1907 році було прийнято рішення відкрити школу медсестер, згодом програму було розширено та, крім навчання надання фізичної медичної допомоги, додали курс присвяченим психічному здоров’ю, що тривав два місяці.
У 1912 році можливостей лікарні вже не вистачало для надання медичної допомоги мешканцям міста. Тоді прийняли рішення про знесення оригінальної будівлі та зведення на її місці нової, розрахованої на 200 ліжок. Вартість будівництва становила 400 000 доларів.
Інноваційні підходи до лікування
У 1918 році одна з медсестер лікарні — Чарльз Спінола — занепокоїлась, що використання холодного ефіру для анестезії під час оперативних втручань часто призводило до виникнення шоку у пацієнтів. Тоді вона винайшла апарат для підігріву ефіру перед його застосуванням, що не тільки полегшило перенесення операцій в лікарні, а й в цілому змінило практику використання анестезії. Згодом апарат був запатентований та став використовуватись й в інших лікарнях.
Протягом 1950-х та 60-х років в лікарні відбулось багато інноваційних нововведень. Так Доктор Гарольд Райс власноруч створив апарат “серце-легені”, який дозволив проводити операції на відкритому серці.
А доктор Рассел Палмер у 1962 році почав проводити перитонеальний діаліз. До цього мало хто з лікарів лікарні погоджувався робити цю процедуру, адже вона була дуже ризикованою, хоч і такою необхідною. Доктор Рассел винайшов тефлоновий і силіконовий катетер, які дозволили уникнути повторних проколювань черевної порожнини. Завдяки цьому лікарня змогла надавати допомогу й пацієнтам з хронічними хворобами нирок.
Доктор Чарльз Прауд привезла до лікарні радій та стала використовувати його для лікування раку. Згодом було створено й Інститут раку Британської Колумбії.
На початку 1980-х років лікарня купила ще одну ділянку землі, де збудувала дві десятиповерхові будівлі у 1983 та 1991 роках.