Ця установа є однією з найвідоміших у Ванкувері, пише vancouver1.one. Йдеться про Ванкуверську публічну бібліотеку. І незважаючи на те, що світ впевнено йде шляхом масової та загальної диджиталізації, це місце не втрачає своєї популярності та відвідуваності. Навпаки, завдяки сучасним технологіям обслуговування в бібліотеці стало зручніше. Так, мешканці Ванкувера обслуговують як у самій установі, так і за допомогою спеціальної інтернет-програми.
В нашому матеріалі, з посиланням на vpl.ca, ми розповімо про історію Ванкуверської публічної бібліотеки.
З чого все починалося
Січень 1869-го ознаменувався тим, що керуючим однією з місцевих лісопилок, Гастінгсом-Міллом, було відкрито установу у вигляді Інституту механіки. Там же була й бібліотека, яку могли відвідувати працівники лісопилок.
Березень того ж року приніс установі перейменування, і внаслідок цього виник Гастингський літературний інститут. На жаль, його документи не вдалося зберегти, але достеменно відомо, що стати членом цієї установи можна було лише за оформленою підпискою.
Функціонування інституту тривало до 6-го квітня 1886-го.
Прообраз бібліотеки
Коли 13-го червня 1886-го в місті Ванкувер сталася велика пожежа, чотириста книг, які були частиною колекції колишнього інституту, передали іншій установі у вигляді Ванкуверського читального залу.
Грудень 1887-го ознаменувався його відкриттям. На той час місцеві жителі навіть вигадали йому назву “Ванкуверська вільна бібліотека”.
Допомога спонсора
Наприкінці 1890-х будівля, де розташовувався зал, стала досить тісною, і там не могли розміститися нові відвідувачі.
Саме тоді промисловцем і філантропом Ендрю Карнегі надавалася фінансова допомога різним містам для будівництва бібліотек.
У 1901-му ванкуверська влада попросила його виділити кошти й для Ванкувера. Карнегі вирішив виділити п’ятдесят тисяч доларів. Однак була одна умова, – вона полягала в тому, що місту потрібно було надати вільну ділянку та щороку постачати бібліотеку п’ятьма тисячами доларів.
Захід і схід Ванкувера відразу почали сперечатися щодо розташування нової будівлі.
В результаті вибрали територію, яка розташовувалась поряд з таким значущим об’єктом, як перша міська ратуша.
Деталі споруди
29-го березня 1902-го масонським орденом було закладено перший камінь споруди, під яким було розміщено масонську документацію, списки, куди увійшли різні чиновники, а також марочні та монетні зразки.
Будівлі надали романський стиль, і його будівництвом займався ванкуверський архітектор Джордж Грант.
Вона була наділена гарним куполом і дивовижною мансардою. Фундамент був виконаний із граніту. Виготовленням мармурових гвинтових сходів займався завод Албіон Айрон Воркс. Відома торонтська майстерня була відповідальною за створення великого складеного вітража та трьох вікон. Вітраж зображував портрети багатьох літературних геніїв.
Матеріалом стін та стелі була тверда деревина, а покриття для підлоги, за рішенням архітектора, стало дубовим. Приміщення зігрівалося вісьмома камінами.
Бібліотека була оснащена: спеціальними жіночими та дитячими читальними залами, шаховою кімнатою, газетною кімнатою, картинною галереєю, лекційною залою. А третій поверх будівлі було виділено для Художньої, історичної та наукової асоціації.
Бібліотеку відкрили в 1903-му.
Переїзди
Згодом первісну будівлю було передано музею, а бібліотеку перемістили. Відбулося це 1-го листопада 1957-го. На новому місці вона розташовувалася до 22-го квітня 1995-го, а потім установу знову почали готувати до зміни адреси.
В результаті 26-го травня 1995-го ванкуверська бібліотека відкрилася в будівлі на Лайбрарі-сквер. Саме вона офіційно була наділена статусом центрального бібліотечного відділення.
Фото: wikipedia
